Паяння металів – це процес нероз’ємного з’єднання металічних деталей, який ґрунтується на властивості розплавленого присадочного металу припою нагріті до температури плавлення їх поверхні. Після остигання розплавленого припою створюється міцне нероз’ємне з’єднання, яке не потребує наступної обробки. Міцність зщеплення припою з поверхнями деталей залежить від фізико-хімічних процесів, які відбуваються в зоні контакту, від металічних властивостей припою та ретельності підготовки поверхні деталей, які з’єднуються.

У залежності від температури плавлення припої розділяють на легкоплавкі (м’які), які мають температуру плавлення до 400°С, і тугоплавкі (тверді), які мають температуру плавлення вище 500°С.

Для паяння майже всіх металів використовують олов’яно-свинцеві припої марок ПОС 90, ПОС 40, ПОС 30, які мають відповідно 90, 40 і 30% олова.

Щоб захистити нагрітий основний метал і розплавлений припій від окислення, а також розчинити утворені оксиди та сприяти розтіканню рідкого припою по поверхні місця паяння, застосовують такі флюси, як каніфоль і хлористий цинк або суміш хлористого цинку з хлористим амонієм. Крім того можна застосувати ортофосфорну або саліцилову кислоту.

Часто при виконанні монтажних з’єднань використовують каніфоль без будь-яких добавок. М’які припої виготовляють у вигляді прутиків, дроту, порошку тощо. Нагрівають деталі звичайно паяльниками, газовими паяльниками, зануренням у розплавлений припій, покритий зверху флюсом.

Серед тугоплавких припоїв широко використовують мідно-цинкові та срібні припої з добавками олова, марганцю, алюмінію, заліза та інших металів.

Мідно-цинкові припої випускають трьох марок: ПМЦ-36 – для паяння латуні, яка має 60 – 68% міді; ПМЦ-48 – для паяння мідних сплавів, які включають більше 68% міді; ПМЦ-48 – для паяння бронзи, міді та сталі.

Тверді припої поділяють на тугоплавкі (875 – 1100°С) і легкоплавкі (до 875°С).

Найбільш поширеними флюсами при паянні твердими припоями є бура, борна кислота та їх суміші. Щоб під час паяння бура не закипала її спочатку прожарюють.

При паянні твердими припоями місця з’єднання нагрівають газовими горілками, електричною дугою, струмом високої частоти тощо.

Паянню добре піддаються всі вуглецеві та леговані сталі, у тому числі нержавіючі та інструментальні, тверді сплави, сірі та ковкі чавуни, кольорові метали і їх сплави, благородні метали. Значно гірше паяти алюміній і його сплави. Ці метали паяють безфлюсовим способом за допомогою тертя або використовують спеціальні флюси.

Паяння за першим способом виконують цинковим або цинко-олов’яним припоєм, а окисні плівки під час паяння видаляють шабером чи дротяною щіткою.

При другому способі, який забезпечує значно більшу міцність з’єднання, використовують активні флюси і як припій – мідно-кремнієвий сплав на алюмінієвій основі.

Короткий посібник із процесу пайки

Основні помилки при паянні:

• Утворення бульбашок повітря в паяному з’єднанні,

• Зміщення припаяних компонентів через неконтрольоване переміщення,

• Невідповідна кількість сполучного,

• Розтріскування паяного з’єднання,

• Невідповідна форма роз’єму,

• Явище так званої холодної пайки,

• Потрапляння несанкціонованих речовин ззовні в конструкцію з’єднання,

• Використання неправильного палітурного матеріалу,

• Невідповідна температура проведеної пайки,

• Вибір неправильного методу пайки.

Домашнє завдання:

1. Що таке паяння?

2. Які переваги має паяння?

3. Що таке припої?

4. Які властивості повинні          мати припої?

Виконайте тест:

https://naurok.com.ua/test/joingamecode=9122833&authuser=0